Остання розмова Абрама й Сари

омирає старий Абрам. Сара сидить біля нього. Абрам шепоче:
- Сара, не забудь покликати на похорони Ріву.
- Ти що, Абраме! Забув як я до неї відношусь? Ні, ніколи!
- Сара, але я тебе дуже благаю. Позови Ріву.
- Абраме, тільки не це. Проси що завгодно, позову будь-кого, але тільки не Ріву.
- Сара, та це ж моє останнє прохання.
Сара (важко зітхаючи):
- Ну добре... Але запам'ятай, Абраме, задоволення від твоїх похорон я не отримаю.
Так вип'ємо ж за те, щоб ми жили довго, а наші жінки отримували від цього задоволення