Сценарій українського весілля

  Українське весілля – це не тільки сало, а ще три, чотири кілограми традиційних весільних пустощів та звичаїв. Звичаї річ корисна бо неодмінно треба задобрити небесну канцелярію, тож дотримання у сценарії свята корисних народних порад щодо святкування не тільки пожвавить настрій присутніх, а й ще благословить майбутню сім’ю. Ну що ж шановні молодята, пристебніть паски безпеки, виставте на підвіконня взуття обов’язково носками на двір, вклоніться всім зустрічним котами та гайда святкувати ваше українське весілля по львівському рецепту.
  Благословення нареченого батьками справа справа почесна для всієї родини. Тож батьки з іконою та хлібом приймають поклони молодого, який має тричі вклонитися батькам, поцілувати хліб та ікону, а потім і самих батьків. Родичі теж отримують свою порцію поклонів та цілунків і благословляють будучого чоловіка на щасливе подружнє життя. На сам кінець батьки благословляють нареченого малюючи іконою символ хреста у повітрі. У супроводженні свашок (дві чи більше незаміжні дівчини) молодий вирушає до нареченої.
  При вході у хату нареченої молодого зустрічають молодики, які перекривають вхід брамою і не пускають до дівчини. Цей звичай символічний і сума викупу може бути оговорюється заздалегідь, але дружби й старости, які за нареченого мають виторговувати майбутню дружину, мають пам’ятати, що жарти жартами, а перегинати палку не слід бо й до бійки недалеко. Але існує такий нюанс: якщо хтось привітається за руку з протилежних сторін, то торг за наречену можна вважати вирішеним. Дорече від налитої на брамі горілки не відмовляються, але ж розмір келихів не оговорюється, чим користуються опоненти дружбів і наливають собі в наперсток. Дивиться не захмелійте, бо ще з підставною молодою поїдете. Частенько в молоду перевдягається парубок, чим тішить присутніх. Цей звичай пішов з того часу, коли вважалось прийнятним робити шлюб з розрахунку, а молодята друг друга й в лице не знали, тож могли підсунути й не надто гарну старшу сестру молодої.
  Коли вже нарешті старости домовились, брама відчиняється і з дому виходить наречена. А вже тут вступає у торг молодий, він прагне вмовити вийти майбутню дружину за браму, бо за традицією керує в сім’ї той, хто більше переманить на свій бік. На відстані трьох кроків молодята вклоняються одне одному тричі, а потім йдуть вклонятись батьком та родичам молодої. Так само як вдома молодого, тут отримують благословення та їдуть на реєстрацію шлюбу але порізно.
   В реєстрації ніякі традиції не застосовують, все як завжди. Отже отримавши одне одного в подружжя, тепер уже чоловік та дружина їдуть до церкви на вінчання. Вінчання краще проводити у невеликих капличках, так атмосфера набуває більшої інтимності . З церкви молодята рушають на прогулянку та фотографування, всіх інших запрошують на фуршет. Після фотосессії весь кортеж приїздить до ресторану, де продовжується частування та веселощі, якими заправляє тамада. Тут треба відмітити дві обов’язкові традиції – це весільний танок та знімання вельона. Якщо з весільним танком все зрозуміло, то знімання вельона мало знайоме дійство. Посередні танцполу ставлять  стілець на який сідає молодий, а йому на коліна сідає наречена, в цей час під пісню «Горіла сосна свекруха та дружки знімає вельон (фату) та покриває голову молодої хусткою, яка три рази не дається. Це символізує народження з дівчини молодої господині. Потім наречена перетанцьовує зі всіма незаміжніми дівчатами та хлопцями, навіть дошкільнятами. Після того святкування завершується традиційним киданням весільного букета та розрізанням торту.
   Українські традиції та весільні обряди в кожному регіоні чимось схожі, однакові, а можуть бути кардинально різними та вже вам вибирати чим відзначитися ваша свадьба.
 

Следующий сценарий

« Предыдущий сценарий|Следующий сценарий »|